Тематичний напрям 5.

Тематичний напрям 5.

Туризм та готелярство: тенденції становлення та розвитку.

 

 

Коп’якова Анастасія Олегівна,

студентка 4 курсу

Національний авіаційний університет

 

ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

 

Розвиток сільського туризму як альтернативного виду діяльності в сільській місцевості в умовах модернізації сільськогосподарського виробництва є надзвичайно актуальним для забезпечення диверсифікації зайнятості та доходів сільського населення. Освоєння туристичного потенціалу сільських територій для України може стати ефективним засобом їхнього соціально-економічного розвитку, забезпечення зростання рівня життя та реалізації господарського потенціалу.

У більшості країн світу сільський туризм як специфічний вид діяльності, що тісно взаємопов’язаний як із сільським господарством, так і з туристичною сферою, одночасно регулюється органами управління туристичної галузі та аграрного сектору. Зокрема, загальні правила функціонування господарств, що надають туристичні послуги, визначаються туристичними відомствами, які встановлюють мінімальні стандарти до умов та якості цих послуг.

В Україні сільський туризм розпочав нову фазу у своєму розвитку у середині 90-х років ХХ ст. Однак механізм його регулювання та інституційної підтримки знаходиться в стадії становлення. Насамперед про це свідчить відсутність відповідного законодавчого забезпечення. З листопада 2004 р. офіційно розпочато роботу з доопрацювання законопроекту щодо врегулювання основних засад розвитку сільського туризму в Україні. На початку 2009 р. було розроблено й оприлюднено на сайті Міністерства аграрної політики України проект Закону України “Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність”. Останній варіант Проекту  сформовано станом на 18.05.2010 р. Незважаючи на те, що цей документ стосувався лише однієї зі складових сільського туризму, що було визнано науковцями та експертами у цій сфері одним з основних його недоліків, він міг би зробити суттєвий поштовх розвитку національного сільського туризму. Однак законопроект не був прийнятий, тому розвиток сільського туризму в основному регулюється Законами України “Про туризм” та “Про особисте селянське господарство”, «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», Постановою КМУ «Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)».

Питання розвитку туризму належать до компетенції Державного агентства України з туризму та курортів. Разом із тим, Міністерство аграрної політики та продовольства України розглядає розвиток сільського туризму в межах своєї компетенції.

Основним регулюючим інститутом туризму у сільській місцевості є Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Ця громадська організація, заснована у 1996 р., здійснює широкий спектр діяльності. Зокрема, з метою популяризації відпочинку у сільській місцевості з 1997 р. спілкою щоквартально випускається журнал “Туризм сільський зелений”, щорічно проводиться Всеукраїнська виставка-ярмарок “Українське село запрошує”. Однією з функцій цієї громадської організації є сприяння підвищенню якості туристичних послуг, що надаються сільськими господарствами. Відповідно у 2006р. було запроваджено екологічну сертифікацію садиб сільського туризму “Зелена садиба” та розроблено методичні рекомендації щодо добровільної категоризації сільських садиб - “Українська гостинна садиба”, що передбачають поділ їх на чотири рівні: базовий, перша, друга та третя категорії. Здійснення цих процедур є добровільним, однак набуває швидкого поширення, оскільки сертифікат або знак якості послуг надає потенційним туристам інформацію про рівень їх обслуговування, тим самим приваблюючи їх до конкретного місця відпочинку.

Важливим елементом інституційної підтримки зеленого туризму в Україні стало створення мережі волонтерської підтримки сталого розвитку українського села. Спільними зусиллями закордонних та українських волонтерів підтримуються суспільно корисні проекти, запропоновані сільськими громадами. При цьому для реалізації таких проектів з боку зацікавлених суб’єктів вимагається лише обґрунтування проблем, які необхідно вирішити, і забезпечення мінімальних умов для проживання та роботи добровольців.

Стихійність розвитку надання туристичних послуг в сільській місцевості та виведення їх з тіні можливе лише за умови існування сприятливого інституційного середовища та ефективних механізмів підтримки. Зростання ринку туристичних послуг, підтверджене оцінками спеціалістів СОТ, вимагає швидкого реагування та формування необхідної пропозиції з боку сільських домогосподарств та громад. Висхідна ініціатива має бути підтримана на усіх рівнях - на державному та регіональному.

На макрорівні - Президентом, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством аграрної політики, Міністерством культури й туризму, Державним центром зайнятості, Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, скоординовані дії яких направлені на: запровадження політики стимулювання попиту українського населення на туристичні послуги в сільській місцевості; проведення широкої рекламної кампанії та пропаганди підтримки традиційного українського села; формування нормативно-правової бази; розробка механізму підтримки сільського туризму в межах програм сільського розвитку; розробку методичних матеріалів для тренінгових програм для надавачів туристичних послуг сільського туризму; створення міжвідомчого центру моніторингу сільського туризму; формування баз даних надавачів послуг сільського туризму на пільгових умовах.

На мікрорівні - місцевими центрами зайнятості, сільрадами, дорадчими службами, регіональними організаціями Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, громадськими організаціями, які б займалися: просвітницькою роботою серед населення щодо особливостей о організації туристичної діяльності на селі, проведення тренінгів; організаційною підтримкою при реєстрації; об’єднанням надавачів послуг сільського туризму в громадські організації.

Отже, можна стверджувати, що основним елементом інституційної системи сільського туризму в Україні є Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. З боку державних інституцій необхідним є законодавче затвердження основних принципових положень та норм ведення туристичної діяльності у сільській місцевості. Для активізації цього процесу необхідно забезпечити якісне інституційне середовище, яке сприятиме легалізації сільського туризму. Започаткована ініціатива власників сільських садиб та окремих активістів має бути якомога швидше підтримана на мікро- та макрорівнях. Зокрема, доцільними були б розробка та реалізація спеціальних державних і регіональних программ сприяння розвитку зеленого туризму, а також узаконення  поданого законопроекту до Верховної Ради та  вирішення питання податкового регулювання та державної фінансової підтримки.

Література:

1.    Проект Закону України «Про сільський аграрний туризм» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.kiev.ua/page/710318

2.    Програма добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.greentour.com.ua/ukrainian/category/low/

3.   Нормативи екологічної якості розміщення відпочиваючих у селі для надання знаку «Зелена садиба» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.greentour.com.ua/ukrainian/green/rules/