Тематичний напрям 3.

Тематичний напрям 3.

Концептуальні аспекти розвитку правовідносин та правової науки.

 

 

Гавриленко Дар’я Валеріївна,

студентка 4 курсу

Полтавського юридичного інституту Національного університету

«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Науковий керівник: д.ю.н., доцент Пашков В.М.

 

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОНЯТТЯ ТОВАРНОЇ БІРЖІ

 

В умовах прагнення України до проведення нових реформ у галузі права, інтеграції в європейські і міжнародні структури, великого значення набуває врегулювання і розвиток біржової діяльності, важливим елементом якої є товарні біржі.

Вивченню і аналізу питання щодо біржової діяльності присвятили свої праці багато науковців, такі як А.Г.Бобков, І.В.Зотов,  І.В.Плахіна, Г.А.Сальникова, О.М.Сахоцька, І.І.Бочкова, О.С.Олійник, В.С.Щербина та інші. Але незважаючи на весь масив наукових досліджень, ця тема дійсно є актуальною. Актуальність теми полягає в тому, що по-перше вона є досить складною при її дослідженні, тобто на теоретичному рівні, а по-друге, в тому, що це питання, реалізуючись на практиці повсякчас, потребує точного і однозначного тлумачення.

Питання, пов’язані з функціонуванням товарних бірж в Україні регулюється, перш за все, Господарським кодексом (в якому в главі 30 виокремлено параграф 4, що стосується біржової торгівлі), законами України «Про товарну біржу», «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців», «Про цінні папери і фондовий ринок», а також локальними нормативними актами, такими як статут біржі, правила біржової торгівлі та біржового арбітражу. Щодо визначення поняття «товарна біржа», то воно передбачено і в Господарському кодексу, і в законі України «Про товарну біржу». Так, відповідно до ст. 279 Господарського кодексу України «товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям». Окрім цього, Господарський кодекс визначає що «товарна біржа створюється на основі добровільного об’єднання заінтересованих суб’єктів господарювання» [1]. Згідно зі ст. 1 вищеназваного закону «товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельним операцій» [3]. Як видно із поданих визначень, вони дуже схожі між собою,а надане тлумачення в законі лише дещо деталізує визначення, подане у кодексі. При цьому, ні в одному, ні в другому визначенні не згадається організаційно-правова форма, в якій може створюватися торгова біржа, а це вбачається деякими науковцями, наприклад, Олійник О.С., як негативне явище, що в майбутньому може стати перепоною для створення і розвитку такої діяльності учасниками господарських відносин [2]. Окрім цього, порівнюючи визначення поняття «товарна біржа» в українському і російському законодавстві, вона наголошує на тому, що в Росії більш конкретизовано подано тлумачення цієї дефініції. Так, відповідно до ст. 2 Закону Російської Федерації «Про біржу й біржову торгівлю» товарна біржа розглядається як «організація й регулювання біржової торгівлі, здійснюваної у формі голосних публічних торгів, проведених у заздалегідь визначеному місці й у певний час за встановленими нею правилами». Слід погодитися із думкою Олійник О.С., що таке визначення є більш повним, оскільки в ньому зосереджуються ті основні елементи, які необхідно знати для повного уявлення про цей вид діяльності. Тому, Олійник О.С. пропонує таке визначення: «товарна біржа – це юридична особа приватного права, яка діє в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і посередницьку діяльність, та створює умови для укладення біржових договорів щодо біржової продукції» [2, с. 92]. Таке визначення могло б заповнити прогалини і вдосконалити законодавство у сфері біржової діяльності.

Також, враховуючи усі вище названі особливості, можна виокремити такі ознаки товарної біржі. Перш за все, вона є суб’єктом господарювання, а значить і учасником господарських відносин, що може здійснювати господарську діяльність. Товарна біржа є організацією, що має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменування. По-друге, товарна біржа об’єднує як юридичних, так і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність. При цьому сама товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не спрямовує свою діяльність на отримання прибутку. А ті доходи, які отримує товарна біржа в результаті своєї діяльності, повинні використовуватися на власні потреби, такі як транспорт, обладнання та інше. Третьою ознакою є те, що товарні біржі створюються з метою реалізації організаційних та економічних функцій ( надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення попиту і пропозиції, товарних цін тощо). Четвертою важливою властивістю є мета створення і функціонування товарних бірж – вони об’єднують попит і пропозицію на товари і таким чином упорядковують товарообіг [4, с.84].

Товарна біржа як особливий суб’єкт господарювання виконує ряд специфічних функцій: вона строює умови для ефективного функціонування і здійснення торгів и тим самим впливає на розподіл товарів між споживачами; об’єднує попит і пропозицію на певний товар; регулює і стабілізує ціни; аналізує стан ринку і відповідно до такого аналізу визначає товарні стандарти і розглядає спори між членами біржі [2, с. 91-92].

Слід також зазначити щодо відмінностей товарної біржі з таким суміжним поняттям як «ярмарок». Часто ці поняття плутають, або навіть обожнюють. Але така позиція є невірною, оскільки це два різні поняття мають абсолютно протилежні, взаємовиключні ознаки. Так, біржа є постійним осередком об’єднання попиту і пропозиції, в то час коли ярмарок здійснює таку діяльність тимчасово. Другою відмінною рисою є те, що біржа в процесі розвитку своєї діяльності формує постійний сталий склад відвідувачів і клієнтури,  а ярмарок, як правило, дає можливість будь-кому взяти в ньому участь. І останньою, але не менш важливою рисою, є те, що на ярмарку товари виставляються безпосередньо на продаж, а на біржі надаються лише відомості про той чи інший товар, його ознаки і особливості.

Узагальнюючи все вище сказане можна зазначити, що товарна біржа взагалі є досить дієвим механізмом розвитку біржової діяльності. Але все ж таке, і в них є свої недоліки. Перш за все, ці недоліки проявляються на теоретичному рівні, а саме у законодавчому визначенні і закріпленні самого поняття та його характерних ознак. Вбачається необхідним продовжувати наукові дослідження у цій сфері і удосконалювати законодавство, аби воно сприяло більш зрозумілішому і ефективнішому його використанню майбутніми суб’єктами господарської діяльності.

 

Список використаної літератури

1.      Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., № 436-IV// Вісник Верховної Ради України. – 2003. –  №№ 18,19-20, 21-22. – Ст. 144.

2.      Поняття, ознаки, правова природа товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання/ Олійник О.С.// Вісник Вищої ради юстиції. – 2012. – № 3 (11). – с. 82-94.

3.      Про товарну біржу: Закон України від 01.12.1991 р., № 1956 ХІІ// Вісник Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст.139.

4.      Товарна біржа як учасник господарських правовідносин в умовах ринкової економіки/ І.І.Бочкова// Форум права. – 2011. – №3. – с. 83-87.

 

 

 

 

Гутій Вікторія Іванівна,

студент 3 курсу

Юридичного Інституту Національного Авіаційного Університету,

Науковий керівник: Корнєєв Юрій Валентинович,

кандидат юридичних наук, доцент

 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Дотримання та забезпечення міжнародної безпеки завжди було і залишається неймовірно важливим питанням в розрізі розвитку не лише окремо взятої країни, а і людства в цілому. В останнє десятиліття найбільшу загрозу загальному миру й безпеці на глобальному рівні представляла зброя масового знищення, у першу чергу ядерна. Хоча із закінченням холодної війни ймовірність великомасштабного військового конфлікту з застосуванням ядерної зброї різко знизилася, небезпека виходить із самого факту існування такої зброї.

Актуальність дослідження даної теми в Україні на сьогоднішній день підтверджується активною міжнародною політикою, що є направлена на відкритий діалог. До слова,  12 березня 2013 року в м. Вашингтон (США) відбулась зустріч Голови Держатомрегулювання України Олени Миколайчук та Голови Комісії ядерного регулювання США Елісон МакФарлейн. Керівники органів ядерного регулювання України та США підписали Меморандум зустрічі між Державною інспекцією ядерного регулювання України та Комісією ядерного регулювання США на 2013-2015 роки. Основні питання, що були обговорені під час даної зустрічі, в першу чергу, стосувались розвитку ядерної промисловості в Україні та США, також виконання домовленостей Президента України Віктора Януковича та Президента США Барака Обами, досягнутих під час Вашингтонського саміту з ядерної безпеки в 2010 році, інституційної розбудови органів ядерного регулювання України та США, системи управління знаннями та належного кадрового забезпечення, включаючи підготовку молодих спеціалістів в ядерній галузі тощо. Проведення таких заходів, зокрема, може свідчити про активне залучення України до дискусії та вирішення основоположних питань, визначення напрямків подальшого розвитку та, найголовніше, визначення шляхів забезпечення міжнародної безпеки.

Варто зазначити, що Україна посідає восьме місце у світі та п'яте в Європі за величиною встановленої потужності ядерної енергетики. Ядерна енергетика є базовою складовою енергозабезпечення країни, її частка в загальному обсязі електроенергії, що виробляється в країні, сягає 50%, і за цим показником Україна входить в групу лідерів. Однак, не дивлячись на це, стан ядерної безпеки є  задовільним. Це підтверджується результатами постійних інспекцій місій Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) та партнерськими перевірками ВАО АЕС (Всесвітньої асоціації операторів, що експлуатують АЕС).

Що ж до показників інших країн, то частка АЕС у виробництві електроенергії в ЄС до приєднання 10 нових членів сягала приблизно 35%, (від 4,1% у Нідерландах до 76% у Франції); в експлуатації перебувало 145 ядерних енергетичних реакторів загальною встановленою потужністю 122757 МВт (23% сумарної встановленої енергогенеруючої потужності).У країнах-нових членах ЄС працюють 18 ядерних енергетичних реакторів. Перебувають в експлуатації дослідницькі реактори і значна кількість установок, призначених для поводження та зберігання відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів. Ядерна енергетика посідає значне місце в енергозабезпеченні таких країн, як Литва (77,6%), Словаччина (53,4%), Словенія (39%), Угорщина (32,7%), Чехія (30,5%). Тобто, враховуючи суми всіх показників, можна зробити висновок, що Україна в порівнянні з іншими міжнародними країнами виробляє значну кількість ядерної енергетики, та і після Чорнобильської катастрофи питання ядерної безпеки є надзвичайно важливим.

Якщо ж говорити, про міжнародну практику забезпечення міжнародної ядерної безпеки, то одним з механізмів або ж шляхів є певний режим нерозповсюдження ядерної зброї. І на мою думку, саме такий спосіб є найбільш ефективним, коли мова розповсюдження ядерної зброї, що за своєю суттю є зброєю масового знищення. Даний міжнародний режим зафіксовано в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯО) 1968 р.

Шевцов А. І. у своїй роботі на тему «Ядерна безпека в Україні та Євроінтеграційні процеси» зазначає, загальною рисою сьогоднішньої політики країн ЄС в ядерній сфері є зміна пріоритетів: якщо раніше головною ціллю було розвиток АЕС і підприємств ядерно-паливного циклу, то сьогодні зусилля спрямовані на оптимізацію технічних характеристик, продовження термінів експлуатації, розробку інноваційних технологій з врахуванням питань конкурентоспроможності, поліпшення сприйняття громадськістю через стабільний прогрес з точки зору безпеки, мінімізації відходів і викидів у навколишнє середовище. Я вважаю, що такі тенденції в даній галузі є напрочуд вірними, і такий позитивний досвід Україна повинна обов`язково використовувати.

Отже, впродовж кількох десятиліть в Україні здійснюється масштабна ядерна програма, але тільки з набуттям незалежності в національному законодавстві проголошено пріоритет безпеки людини і довкілля як основи державної політики в ядерній галузі. А тому, такі відкриті діалоги з міжнародною спільнотою є важливими для України задля найефективнішої міжнародної співпраці та впровадження світового досвіду дотримання усіх необхідних норм ядерної безпеки.

 

Список літератури:

1.    Закон України про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку від 17.02.1997 № 736/97-ВР//Відомості Верховної Ради України. — 1998 р. — № 16. — Стаття 70.

2.    Закон України про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку від 08.02.1995 № 39/95-ВР//Відомості Верховної Ради України. — 1995 р. — № 12. — Стаття 81.

3.    Шевцов А. І. Ядерна безпека в Україні та Євроінтеграційні процеси/А. І. Шевцов, М. Г. Земляний, А. З. Дорошкевич// Стратегічна панорама. – 2004. – №4. – с. 57-61.